Псилоцибиновые грибы Cubensis KRAKEN рабочий сайт Луза купить наркотики цена

Э, ололо, моя камрадышка молодая, представляй, я тут на днях какую-то заебатую историю пережил, прям сказку одну наркоманскую. Слушай, подзарядись, бигуди, и готовься к шоку от моего рассказа, ведь наш коноплезависимый герой - это я, стоны-парнишка.

Был как-то наркоманский вечер, знаешь, в туалете темном сидим, закладки и геру жрём, центровой к нам прям пришел, предложил вкуриццо раскумарить. И вот тут я решил вкатить новую тему - покупку псилоцибиновых грибов, ведь химку я уже благополучно отжарил до дыр.

Оказывается, этот центровой знал какого-то спекулянта, который любит нефиг делать, а это значит, что у него всегда есть все вкусности. Мы с ним договорились, и вот я уже попадаю в его тусовочку - такое волшебно-ютубное место, где грибочки растут, словно настоящие цветы, только для радуги в глазах.

Ну, естественно, я решил ограничиться - закладки теперь просто нахуй не нужны, я новую грань решил почувствовать. Геру на полку поставил и грибами заменил, хоть и напряжно выглядело, но доблестно справился с вечеринкой, смешно мутил, раскумаривая каждую шутку под кристалл.

А потом, моя бабка, самое удивительное произошло - я пошел себе устраиваться на работу директором, так, вот прямо нахуй без всяких приглашений. Выйди из долгого да интересного отпуска, и тебя сразу на такую ответственность закидают.

Но знаешь, что в этом история смешная? Я там на работу в грибах приходил, эх, не, в прямом смысле, а в переносном. Но настроение было отличное, как катание на американских горках после кубика кокаина. Шеф меня видит, говорит: "Ну, ты, псих, говнораст?", а я отвечаю: "Да, пацаны, я теперь ваш главный, центровой номер один".

Ха, он раскумарил, стал смеяться, а я ему говорю: "Вот почувствуй, как я тебя в своих грибах таких израскумарю, ты конопель у меня почувствуешь на своей коже, бро". Он, бедолага, сразу согласился, он же типа центровой был, хуле ты будешь делать - аплодировать грибочкам и радоваться, парень, что успел выкатиться на такую бригаду.

А я продолжаю свои игры - проходил я по офису, в этом шлеме директора, как будто всех нахуй посадил и сказал: "Все, народ, работу свою сворачиваем, дрищики, теперь я ваше фашисто-наркоманское начальство". Все раскумарили, как в последний раз, и пошли отмечать мой первый день на работе, какой-то праздник, ёпта.

А на самом деле, я все время подзаряжался грибочками на работе, идеи мне крутились среди метеоритов и галактик, а я только успевал чешить свое верхнее окороковое место. Но все же я не забывал о своих сотрудниках, и вместо обычных премий я раздавал всем океаны счастья и немного своего волшебного пыльца, между прочим, химка отличная, не лажай.

Ну, и естественно, весь офис был счастлив, словно дети после укола взрослым дядей. Мы все стали одной большой наркоманской семьей, и каждый день на работу приходили только искать новые идеи в мире псилоцибиновых фантазий.

Наши клиенты тоже закумарили, когда мы им раскрыли, что наш центровой курил неплохую химеру и находился на почти прекрасности отзыва о его качествах. Они тоже улетали в астралах, прямо со своими товароми домой, и каждый из них раскумаривал нашу продукцию, как настоящий профессионал.

Да, моя подруга, сиди, не веди, но внутри каждого наркомана комика живет мечта стать директором и тусить на работе вместо обычной херни. Ну, а я сделал это, и кайфовал на полную катушку, словно марихуаночный пулеметчик, смотришь, что вышло, одна ништяковая история.

Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?

Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.

Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.

Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".

Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!

Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.

Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.

Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.

Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.

Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.

Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.

Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.

Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.

Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.

Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.

Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.